НОВИЙ МЕХАНІЗМ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ОБ'ЄКТІВ САМОЧИННОГО БУДІВНИЦТВА

В цьому році дещо змінився порядок введення в експлуатацію самочинно збудованих будівель та споруд. Так, в квітні 2018 року набув чинності Закон України "Про внесення зміни до пункту 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт" (далі за текстом - Закон №2363), так званий закон "про будівну амністію".
На додаток до цього Закону №2363 31 серпня 2018 року набув чинності новий "Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт", затверджений Наказом Мінрегіону від 03.07.2018 №158 (далі за текстом - Порядок №158).

Так, відповідно до положень Закону №2363, "орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:

-збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів;

-збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.
Відтепер, щоб ввести в експлуатацію об'єкт самочинного будівництва, необхідно звернутися до фірми, яка має у своєму складі сертифікованих виконавців. Далі ця фірма:
1) здійснює попереднє обстеження об'єкту, в тому числі попередній огляд і фотографування, виконання замірів, визначення класу наслідків, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);
2) детальне обстеження, в тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, конструкцій.
На основі зібраних даних фірма проводить оцінку технічного стану об'єкта та складає звіт, який ви подаєте до органу державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) разом з наступним пакетом документів:
- декларація за формою
- засвідчені належним чином копії документів про право власності на земельну ділянку та технічного паспорту.

▪️Якщо здійснюється прийняття в експлуатацію житлових будинків, а також садових та дачних будинків загальною площею до 300 кв. м, а також господарських будівель та споруд площею до 100 кв. м, то замість отримання звіту необхідне проведення технічної інвентаризації із проставленням відмітки про її результати в технічному паспорті.
Реєстрація декларації в органі ДАБК здійснюється безоплатно протягом 10 днів, що, в свою чергу, є підставою для укладання договорів про постачання води, газу, тепла, електроенергії, а також для реєстрації права власності на такий об'єкт.
Штрафи, при цьому, за проведення будівельних робіт без дозволу не накладаються
.
З повагою, ЮК Yanchak&Partners

забезпечення доказів у новому цивільному процесі 

Основою будь-якого процесу є процедура збирання , подання та дослідження доказів.
Новий Цивільний процесуальний кодекс України передбачив ряд новел щодо процедури забезпечення доказів, які потім будуть досліджуватися судом у розгляді справи по-суті. З цього напрямку, варто виділити наступні аспекти забезпечення доказів у цивільному процесі:

▪️Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А це випадки щодо дискримінації, звільнення з роботи та порушення вимог ЗУ "Про запобігання корупції". Тобто, практично у всіх справах, саме на сторони, особливо на позивача лягає обов'язок довести ті обставини на які він посилається.

▪️Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні доказами; висновки експертів та показаннями свідків

▪️Кодекс передбачає, що позивач зобов’язаний подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий разом із позовною заявою з об’єктивних причин, позивач повинен про це письмово повідомити суд та зазначивши: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

▪️Стаття 84 кодексу передбачає ряд вимог, щодо забезпечення доказів, а саме:

▪️Учасник справи лише у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати КЛОПОТАННЯ про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане разом або з позовною заявою, або із відзивом на позовну заяву. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про забезпечення доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Варто зазначити, що суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів, якщо наявний обґрунтований ризик знищення відповідного доказу. Але в такому разі, кодекс зобов'язує позивача не пізніше 10 днів подати і саму позовну заяву.

▪️Способами забезпечення судом доказів є:
- допит свідків;

- призначення експертизи;

- витребування доказів

- огляд доказів;

- огляд доказів за їх місцезнаходженням;

- заборона вчиняти певні дії щодо доказів;

- зобов’язання вчинити певні дії щодо доказів.

▪️ Унеобхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом за клопотанням особи, яка подає відповідне клопотання.

В такому разі учасник справи має подати ЗАЯВУ про забезпечення доказів. У заяві про забезпечення доказів зазначається:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти;

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

▪️Заява підписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його.

▪️Що дуже важливо, що ухвала про забезпечення доказів є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. 

▪️Позитивним є і те, що суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону, тобто позивача чи його представника. А щодо осіб, в яких наявні докази, кодексом передбачено зобов'язання, а саме: будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду, включно із учасником справи. А у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ.

▪️В ухвалі про витребування доказів суд вирішує питання про забезпечення чи попередньої оплати витрат осіб, пов’язаних із поданням відповідних доказів до суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов’язана відшкодувати всі судові витрати, а також збитки, спричинені у зв’язку із забезпеченням доказів.

▪️Варто пам'ятати, що за подання заяви чи клопотання про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 881 грн. станом на 2018 рік для юридичних осіб, а для фізичних осіб 0,2 тобто 352,40 грн. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви, клопотання
З повагою, Y&P 

відшкодування майнової шкоди до встановлення вини у кримінальному провадженіі

ВІДШКОДУВАННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ ДО ВСТАНОВЛЕННЯ ВИНИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику застосування судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, шкода заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, слід врахувати, що у кожному конкретному випадку має бути встановлена вина особи, наявність причинового зв’язку між її неправомірними діями та завданою шкодою. Факт вчинення, для прикладу кримінального правопорушення, має бути встановлений вироком суду. 
Право на оцінку доказів у кримінальній справі, відповідно до вимог КПК України, надано суду, прокурору, слідчому і особі, яка проводить дізнання. Відтак, цивільний суд не може оцінювати докази, отримані в ході кримінального процесу до вироку суду.
Відтак, презюмуємо, що виключно внесення відомостей до ЄРДР та відкриття кримінального провадження у справі є підставою для досудового розслідування кримінального правопорушення у порядку КПК, та не може свідчити про встановлення вини особи, а відтак безумовне стягнення з неї майнової шкоди. 
Відтак, якщо проти Вас порушено кримінальну справу, це ще не означає, що Ви зобов"язані відшкодувати майнову шкоду, дочекайтесь вироку суду!
З повагою, ЮК Yanchak&Partners

Цивільно-правові угоди з фізичними особами в 2018 році.

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ УГОДИ З ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ В 2018 РОЦІ.

За цивільно-правовим договором відносини регламентується не трудовим законодавством, а виключно цивільним. Тобто дві рівноправних сторони домовляються:
про виконання робіт або надання послуг, із зазначенням їх вичерпного переліку в договорі. Факт виконання обов'язково оформляють актом виконаних робіт;
конкретні строки виконання робіт/надання послуг або кожного окремого їх етапу;
вартості виконання робіт, надання послуг.
Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а за результат. Його не включають до штатного розпису, він не підпорядковується правилам трудового розпорядку і не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір.

▪️СТРОК ДОГОВОРУ . 
Так, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін згідно зі ст. 905 ЦКУ, а строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду відповідно до ст. 846 ЦКУ. Тобто законодавством не встановлено мінімального чи максимального терміну, на який може укладатися ЦПД.Водночас договори ЦПД не можуть укладатися на невизначений строк.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: не варто укладати цивільно-правові договори на тривалий строк замість трудових, бо при перевірці їх можуть перекваліфікувати в трудові договори.

НЕКОРЕКТИНИЙ ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ . Доволі часто він описаний розпливчасто, наприклад «надання бухгалтерських послуг», без уточнення, які саме послуги мають бути надані для виконання умов договору. Правильно буде написати: «складання первинних документів, заповнення книги обліку доходів, складання та подання звітності».
Системність — якщо ЦПД укладено з одним виконавцем тричі або більше за рік, велика ймовірність, що в разі перевірки контролери звернуть на це увагу і спробують перекваліфікувати договір. Наприклад, договір про надання юридичних послуг укладено на рік і щомісячно виставяється акт виконаних робіт. 
З повагою, ЮК "Yanchak&Partners" Law Company 

прийнято законопроект щодо спрощення розслідування кримінальних правопорушень

Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону №7279-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Так, законопроектом пропонується визначити принципи та критерії розмежування кримінальних проступків та злочинів та змінити класифікацію кримінальних правопорушень на кримінальні проступки, нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Водночас пропонується кримінальним проступком визначити діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі, а також:

узгодити питання строків дізнання та судового розгляду кримінальних проступків;
визначити порядок застосування інституту судимості до осіб, які скоїли кримінальний проступок;
визначити коло суб’єктів, що будуть проводити дізнання по кримінальним проступкам;
уточнити перелік можливих негласних слідчих (розшукових) дій під час дізнання;
унормувати питання джерел доказів;
передбачити, що готування до кримінального проступку не тягне за собою кримінальної відповідальності.

фоп перейшла із загальної системи оподаткування на спрощену: як звітувати

Фізична особа — підприємець, яка в І кварталі поточного року перебувала на загальній системі оподаткування, а з ІІ кварталу — на спрощеній системі оподаткування повинна:

подати квартальну податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами І кварталу та сплатити авансовий платіж по ПДФО;
подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до 9 лютого року, що настає за звітним, та у термін, передбачений для сплати ПДФО, сплатити військовий збір в розмірі 1,5 % чистого оподатковуваного доходу.

Відповідно до п. п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід .

Ставка збору складає 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного п. п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ .

Згідно з п. п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 ПКУ.

Об’єктом оподаткування фізичної особи – підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ .

Оскільки згідно з п. п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 ПКУ дохід фізичної особи – підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до ПКУ, не включається до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, то відповідно фізичні особи – підприємці, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування, звільняються від нарахування та сплати військового збору.

Фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності ПКУ, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені п. п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, що настануть у звітному податковому році.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

набув чинності закон, який дозволяє узаконити об`єкти самочинного будівництва

20 квітня 2018 року набув чинності Закон № 2363-VIII «Про внесення зміни до пункту 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт», повідомляє.

Цим законом вносяться зміни до Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», які відновлюють термін прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва, збудованих без дозволу.

Змінами встановлюється, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об’єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:

збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів;
збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

втратив чинність порядок і оформлення видачі паспорта у формі книжечки зразка 1994 року

З 17 квітня визнано таким, що втратив чинність наказ МВС, який затверджував Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Про це повідомляє Державна міграційна служба України.

Зазначене рішення прийнято в рамках реформування системи документування та із врахуванням того, що паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року вже тривалий час не видається у жодному підрозділі міграційної служби.

Разом з цим, можливість за бажанням особи вклеїти фотокартку до такого паспорта по досягненні 25- та 45-річного віку прописана в інших нормативно-правових актах, тому така послуга і надалі надаватиметься підрозділами Державної міграційної служби та центрами надання адмінпослуг. Таким чином, як і раніше після досягнення 25- та 45-річного віку особа самостійно вирішуватиме, чи вклеїти фото до паспорта у формі книжечки, чи оформити ID-картку.

У другому півріччі 2018 року заплановано запровадження послуги із заміни паспорта у формі книжечки на ID-картку за бажанням (сьогодні така заміна можлива лише у разі зміни прізвища, псування або втрати паспорта, а також за бажанням при досягненні 25- та 45-річного віку).

Поступове запровадження ID-картки без примушування громадян до заміни документів здійснюється відповідно до досвіду європейських країн та з метою уникнення ажіотажу та додаткових черг.

На сьогоднішній день вже більше 70 центрів надання адмінпослуг (ЦНАП) в різних регіонах України надають послуги з оформлення біометричних документів. Як показує практика, запровадження цих послуг у ЦНАП суттєво покращує ситуацію з чергами та доступністю послуг для громадян.

Верховний суд вказав, коли суд може визнати дії зловживанням процесуальними правами

Верховний Суд роз’яснив питання зловживання процесуальними правами за Цивільним процесуальним кодексом України.

Суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

подання скарги на рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася;
подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено, за відсутності інших підстав або нових обставин;
заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на затягування чи перешкоджання розгляду справи;
подання кількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання кількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав;
вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ;

подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Разом з тим, суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У такому випадку він застосовує до учасника судового процесу заходи, визначені ЦПК.

набули чинності зміни до кпк, що стосуються розгляду клопотань слідчих та прокурорів

Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення окремих положень», набув чинності 12 квітня.

Цим Законом частково скасовано зміни до Кримінального процесуального кодексу, які були введені в дію з 15 березня 2018 року.

Так, передбачається, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Обшук, згідно із Законом,  проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Як змінилися правила забезпечення позову в цивільному судочинстві

У новому Цивільному процесуальному кодексі законодавець дещо змінив підхід до інституту забезпечення позову, приділивши йому більшу увагу, ніж у попередніх редакціях процесуального закону, та істотно розширивши повноваження суду в питаннях як забезпечення виконання майбутнього рішення, так і протидії зловживанням учасниками процесу правами. Як змінилися правила гри, чому перелік можливих заходів забезпечення позову є неповним та якими є особливості зустрічного забезпечення?

Неповний перелік

Заходами забезпечення позову є тимчасове обмеження прав особи тією мірою та таким чином, як це необхідно для збереження в період розгляду справи можливості безперешкодного виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Неповний перелік можливих заходів забезпечення позову наведений в ст.150 ЦПК та включає:

• накладення арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

• заборону вчиняти певні дії;

• встановлення обов’язку вчинити певні дії;

• заборону іншим особам учиняти дії щодо предмета спору, або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

• зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

• зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

• передачу речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

• зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

• арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Неповним цей перелік є тому, що законодавець передбачив можливість застосування й інших заходів, які на роздум суду зможуть повністю виконати покладені на інститут функції. За потреби суд може застосувати одночасно кілька заходів забезпечення позову.

Разом з тим існують і певні обмеження в можливості застосування заходів забезпечення. Їх повний перелік міститься також у ст.150 ЦПК. Так, не допускається:

• забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку;

• зупинення рішень, актів Національного банку, а також установлення для останнього заборони або обов’язку вчиняти певні дії;

• заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або ФГВО.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Крім того, варто акцентувати увагу на положеннях ч.10 ст.150 ЦПК, які вказують на неможливість ужиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таке правило застосовувалося судами й раніше.

Вперше відповідну правову позицію виклав Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 щодо трудових спорів. Проте пізніше ця правова позиція стала застосовуватися відносно всіх спорів. Нині ж вона отримала своє нормативне закріплення.

За змістом, заява повинна містити такі дані:

• найменування суду, до якого вона подається (при цьому варто пам’ятати про правила підсудності: якщо заява про забезпечення позову подається до його подання, застосовуються правила підсудності, передбачені ЦПК; якщо одночасно з поданням позову — до того ж суду, до якого подається і сам позов; якщо провадження у справі вже відкрито, заяву про забезпечення позову потрібно подавати до суду, який розглядає справу);

• інформацію про заявника (ім’я/найменування, місце проживання/місцезнаходження, поштові індекси, ідентифікаційний номер; крім того, заявникові необхідно вказати телефонні номери й адресу електронної пошти, якщо такі є), а якщо заява подається до подання позову, варто вказати аналогічну інформацію щодо інших осіб, які надалі можуть отримати статус учасників справи;

• опис суті та предмета спору, де заявник викладає фактичні обставини виникнення спору, вказує на правові підстави його матеріально-правових вимог і визначає предмет спору;

• обґрунтування необхідності забезпечення позову (заявник пояснює, чому необхідно застосувати заходи забезпечення позову, наводить свої доводи і посилається на докази щодо обставин, які підтверджують потрібність застосування таких заходів);

• захід забезпечення позову, який заявник просить застосувати (обґрунтовує, чому слід застосувати саме обраний ним спосіб забезпечення позову, а не інший, і доводить відповідність заявленого заходу фактичним обставинам спору й можливим наслідкам його застосування або незастосування);

• ціну позову щодо вимог майнового характеру;

• пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення (це ще одна новела ЦПК: законодавець пропонує позивачеві самостійно запропонувати суду підтвердження своєї сумлінності в питанні заявленого забезпечення позову).

Крім депозиту, зустрічне забезпечення може здійснюватися шляхом надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення від іншої особи, що не є заявником. Також суд може в порядку зустрічного забезпечення зобов’язати  позивача вчинити певні дії для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову.

При цьому запропоноване заявником зустрічне забезпечення не є обов’язковим для суду. Останній, вирішуючи питання про забезпечення позову, вправі або прислухатися до побажань заявника в цьому питанні, або ні. Саме по собі зустрічне забезпечення не є обов’язковим, крім випадків, коли позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна на території України в розмірі, достатньому для відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову в разі відмови в задоволенні останнього, або коли суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії стосовно відчуження майна чи інші заходи здатні ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у разі відмови в задоволенні позову.   

Крім того, до заяви про забезпечення позову повинна долучатися квитанція про сплату судового збору відповідно до встановленої законом «Про судовий збір» ставкою — 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо заявник — юридична особа, і 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо фізична.

Коли заява відповідає вказаним вище вимогам, суд розглядає її протягом двох днів. В іншому разі постановляє ухвалу про повернення заяви.

В окремих випадках суд може викликати заявника для надання пояснень або додаткових доказів, які підтверджували б необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках суд для розгляду заяви може призначити судове засідання, в яке викликати всіх учасників справи.

Нововведення й питання

Чинне законодавство не містить категоричної вказівки стосовно того, що питання прийняття або призначення заяви до розгляду в судовому засіданні повинне бути вирішене шляхом винесення ухвали суду. Тому правильним буде твердження, що такої ухвали виносити не потрібно, а виклик учасників справи в разі необхідності слід здійснювати в загальному порядку — шляхом судових викликів у встановленому розд.7 ЦПК порядку.

У результаті суд, розглянувши заяву про забезпечення позову по суті, може постановити ухвалу про:

• задоволення заяви (застосування заходів забезпечення позову), вживши всіх заходів забезпечення, про які просив заявник;

• часткове задоволення заяви — у випадку, якщо дійде висновку про необхідність забезпечення позову в якійсь частині;

• відмову в задоволенні заяви — якщо вона буде недостатньо обґрунтованою або заходи забезпечення, які заявник просив застосувати, не відповідають суті спору або не співвідносні з ним.

Незалежно від результатів розгляду заяви винесена за його результатами ухвала може бути оскаржена зацікавленими особами в апеляційному порядку за загальними правилами, передбаченими розд. V ЦПК.

Ухвала суду про забезпечення позову (або часткове забезпечення) повинна містити висновки про результати розгляду поданої заяви, вид забезпечення позову, а також додаткову інформацію, необхідну для виконання. Крім того, в ухвалі може бути вказаний порядок її виконання.

Разом з тим у разі застосування судом зустрічного забезпечення про це також зазначається в ухвалі. Повинні бути вказані його вид і розмір (у разі грошового забезпечення), а також строк здійснення. Зустрічне забезпечення вважатиметься виконаним після надання суду підтверджувальних документів.

Ухвала про забезпечення позову (зокрема про часткове забезпечення) підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на таку ухвалу не перешкоджає її виконанню.

Проте в разі невиконання заявником вимог зустрічного забезпечення в установлений строк суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення (ч.10 ст.154 ЦПК).

Формулювання норми вказує на те, що при настанні вказаних обставин скасуванню підлягають не самі заходи, а саме ухвала як процесуальний документ, що є новелою. У свою чергу це породжує логічне запитання: якщо особа, права якої обмежені заходами забезпечення, подасть апеляційну скаргу на ухвалу суду про забезпечення позову, а заявник не виконає розпорядження ухвали в частині зустрічного забезпечення, то яке питання потрібно розглянути першим?

Можна наводити аргументи на користь розгляду апеляційної скарги або на користь скасування ухвали. У першому випадку йдеться про вирішення питання про дотримання судом норм матеріального та процесуального права, а в другому — про гарантування належного захисту прав та інтересів усіх учасників розгляду.

При цьому, скасовуючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції встановлюватиме факт невиконання заявником покладених на нього обов’язків щодо зустрічного забезпечення. Це, у свою чергу, може свідчити про зловживання таким заявником процесуальним правом. Натомість суд апеляційної інстанції зможе дати оцінку тільки діям суду першої інстанції. І те, й інше — необхідні заходи, проте що з них є пріоритетнішим у разі виникнення описаної вище ситуації?

Це питання, дискусія навколо якого ще не вичерпана.

Таким чином, незважаючи на існування низки не до кінця вирішених питань, інститут забезпечення позову став гнучкішим, а значить, дієвішим. У кодексі з’явився внутрішній механізм заборон і гарантування сумлінності застосування його учасниками спору. Це в цілому свідчить про значний прогрес правової думки вітчизняного законодавця та зміцнення правових основ українського співтовариства.